Есть у меня в Фейсбуке одна френдесса. Пишет подзамком, посему без ссылок. Много писала про барыг и прочую зраду. Вчера, внезапно, прозрела. Топит за Порошенко. Приятно удивлен...
Сірійці - далеко не найбільше зло, наскільки мені підказує практика особистого спілкування. Якщо не заважати їм молитись аллаху, а їхнім жінкам - носити хустки, то в решті пунктів вони цілком здатні вписатися в українські рамки. І працювати руками їм не в западло, коли їсти хочеться :)
Я знаю, в нас тут на одещинi вони по селах давно вже живуть. Хазяйнують потихеньку, тримають кiз, на мясо. От тiльки поряд з їхнiми оселями чомусь зброю знаходили, справжнiй склад, в покинутiй хатi. Совпадєнiє?
Взагалi-то воно було десь рокiв iз сiм тому. Але саме на той час, здається, трапилася ота iсторiя з уральською "одеситкою" зi схiдним iменем та прiзвищем, що в Сирiї сама себе викрала, потiм просила в України викуп для терористiв, через iнтернет, а потiм, коли нiхто нiхрєна так i не дав, нарештi втекла. Повернулася лiтаком до Одеси, ну а вже звiдти - подалася на iсторiчєскую родiну, в Росiю, пiдпалювати iноземнi прапори перед iноземними посольствами. Я побачила якось її фотачку з АКМ-ом i роздивилася, шо воно таке. Фу. :)
От такi "нєпрiмiрiмиє борци за справєдлiвость" мабуть ту зброю в ту хатинку й сховали. Бо сирiйцi здається таки вiдмазалися. Треба буде розпитать ще. Може вони й справдi нi при чому, але що заважало б, припустiм, тому, що в них кози на мясо брав, заодно домовитися з кимось третiм про той самий маленький арсенал... Зручно, непомiтно, а коли що - нiчого нiхто не доведе.
Людям, котрі все життя жили в екстремальних умовах, а потім перебралися в зовсім інакший світ, важко позбуватися звичок, які в попередньому середовищі були необхідними для елементарного виживання. Потрібен час. Час усе лікує, навіть старі звички.
Крім того, в Україні теж іде війна. Хоч і локалізована, на відміну від Сірії, але Одещина - в зоні ризику. Тому я б не став звинувачувати когось із її жителів у злочині, якщо злочин по суті полягає у спробі підстрахуватись на випадок вторгнення терористів. От я зараз живу в Харкові (хоч і не корінний харків'янин), тут обстановка спокійна, але чесно признаюся: коли в мене з'явиться можливість придбати нелегальну зброю - я її придбаю. Бо мені краще сісти в тюрму після візиту ментів, ніж лягти в могилу після візиту терористів. Імовірність вийти з тюрми достатньо висока, імовірність вийти з могили нульова.
А що ви скажете про хлопця призовного вiку, що везе рюкзак, явно повний зброї, в звичайному рейсовому автобусi з мiста в село, на задньому сидiннi, де повно пiдлiткiв, бабусь та ханиг? Сама таке спостерiгала весною 15-го. Аж блiднiв, коли хтось поряд штовхався, та їв очима кожного, хто мимохiть звертав на нього увагу :)
no subject
Date: 2018-07-01 10:51 am (UTC)no subject
Date: 2018-07-01 11:45 am (UTC)От тiльки поряд з їхнiми оселями чомусь зброю знаходили, справжнiй склад, в покинутiй хатi. Совпадєнiє?
no subject
Date: 2018-07-01 04:43 pm (UTC)no subject
Date: 2018-07-01 05:27 pm (UTC)От такi "нєпрiмiрiмиє борци за справєдлiвость" мабуть ту зброю в ту хатинку й сховали. Бо сирiйцi здається таки вiдмазалися. Треба буде розпитать ще. Може вони й справдi нi при чому, але що заважало б, припустiм, тому, що в них кози на мясо брав, заодно домовитися з кимось третiм про той самий маленький арсенал... Зручно, непомiтно, а коли що - нiчого нiхто не доведе.
no subject
Date: 2018-07-02 09:05 am (UTC)Крім того, в Україні теж іде війна. Хоч і локалізована, на відміну від Сірії, але Одещина - в зоні ризику. Тому я б не став звинувачувати когось із її жителів у злочині, якщо злочин по суті полягає у спробі підстрахуватись на випадок вторгнення терористів. От я зараз живу в Харкові (хоч і не корінний харків'янин), тут обстановка спокійна, але чесно признаюся: коли в мене з'явиться можливість придбати нелегальну зброю - я її придбаю. Бо мені краще сісти в тюрму після візиту ментів, ніж лягти в могилу після візиту терористів. Імовірність вийти з тюрми достатньо висока, імовірність вийти з могили нульова.
no subject
Date: 2018-07-02 06:34 pm (UTC)Сама таке спостерiгала весною 15-го. Аж блiднiв, коли хтось поряд штовхався, та їв очима кожного, хто мимохiть звертав на нього увагу :)